Урфін Джюс збудував собі чотирикутний будинок, пофарбував його в коричневий колір, а на вершечку помістив опудало орла.
Жувани носили блакитні каптани і ботфорти, а каптан і ботфорти Урфіна були зеленого кольору. Жувани мали капелюхи гостроверхі, з широкими крисами, під якими гойдалися срібні дзвіночки. Урфін Джюс терпіти не міг дзвіночків і носив капелюха без крисів. Добросерді Жувани часто плакали, а в похмурих очах Урфіна ніхто ніколи не бачив жодної сльозини.
Минуло кілька років. Одного разу Урфін Джюс відвідав Гінгему і попросив стару чаклунку взяти його у прислужники. Зла чарівниця дуже зраділа: впродовж століть жоден з Жуванів не виявив бажання добровільно служити Гінгемі, а всі її накази виконувались лише під загрозою покарання.
Тепер у чаклунки з'явився помічник, який ревно виконував всілякі доручення. І що неприємніші для Жуванів були розпорядження Гінгеми, то охочіше передавав їх Урфін.
Похмурому столяру особливо подобалось ходити по селах Голубої країни і обкладати жителів даниною — стільки-но й стільки гадюк, мишей, жаб, п'явок і павуків.
Жувани страшенно боялися гадюк, павуків та п'явок. Одержавши наказ збирати їх, маленькі боязкі чоловічки починали ридати. При цьому вони знімали капелюхи і ставили їх на землю, щоб дзвіночки своїм калатанням не заважали їм плакати. А Урфін дивився на сльози своїх земляків і злісно реготав. Потім призначеного дня з'являвся з великим кошиком, збирав данину й відвозив її до печери Гінгеми. Там це добро вживалося в їжу чаклунки або використовувалося на лихі чари.