— Яз тобою, — сказав Чарлі Блек.
— І я, — сказав Лестар.
Та Дроворуб відмовився від їхньої допомоги і пішов знайомим ходом, яким вони втікали із тюремної вежі після визволення.
Поминувши довгий коридор, Дроворуб ступив до печери Шестилапого.
Його залізна хода лунко котилася під скелястим склепінням. І він, який бачив у темряві, так само як і при світлі, помітив, що попереду промайнула маленька гладка фігурка. Сліпий, божевільний жах гнав уперед Руфа Білана.
Наздоганяючи його, Дроворуб кричав: