— Та вам і не просунутися крізь грати! — переможно закінчила дівчинка.
В Елліному рюкзаці лежала сукня, яку їй подарувала добра дружина Према Кокуса. Еллі була на зріст така, як дорослі жінки Чарівної країни, і сукня прийшлася Еллі якраз. Вона була не блакитна, а зелена, бо дружина Кокуса походила родом із Смарагдового міста і не втратила любові до зеленого кольору.
Еллі переодяглась. Чарлі Блек дістав зі свого універсального рюкзака пензлик і чорну туш, намалював зморшки на її лобі, щоках і підборідді, і за три хвилини перед друзями стояла літня фермерша Смарагдової країни.
— Заприсягаюсь пальмами Куру-Кусу! — вигукнув Чарлі. — Тебе не впізнає жоден шпигун у світі… Але чекай! Тобі потрібен привід, щоб пройти у місто.
— А я вже придумала його, не хвилюйся!
Моряк підперезав Еллі попід пахвами широкою лямкою, а до лямки прив'язав міцну мотузку.