Хрипко дихаючи, Шестилапий перекотився через себе й встав на ноги. Треба було починати заново, та звір виявився неприступним. Обійти його і рухатися далі було небезпечно: Шестилапий напевно буде їх переслідувати.
І цієї миті сталось таке, чого ніхто не чекав. Скориставшись тим, що Шестилапий весь час був повернений в бік Сміливого Лева, Еллі підскочила до чудовиська і з пронизливим виском ткнула його в бік обома скіпами. Загорілась густа злежала шерсть, у повітрі неприємно запахло паленим рогом, і Шестилапий з виттям, схожим на розкоти віддаленого грому, метнувся у темряву, збивши по дорозі Лева.
Нестерпний біль гнав звіра вперед, він мчав, неоковирно викидаючи свої шість товстенних лап, а наші мандрівники метнулися у протилежний бік. Але хоч як швидко вони кинулися навтьоки, моряк устиг підхопити ласо, що спало з шиї Шестилапого: воно ще могло їм знадобитися.
КРАЇНА ПІДЗЕМНИХ РУДОКОПІВ
андрівники поспішали залишити місце поєдинку. Незабаром печера почала звужуватись і перейшла в кам'яний коридор, який вів круто вгору. Чарлі побоювався лише одного: аби не зустрітися з іншим чудовиськом, бо поєдинок тут був би безнадійним. Та ворона спокійно летіла попереду. Тотошко теж не виявляв тривоги, і моряк заспокоївся. Коридор розширився і перейшов у широкий рівний майданчик.
— Я стомилася, дядечку Чарлі, давай відпочинемо, — мовила Еллі.