— Оце маєш! — здивовано бурмотів Урфін Джюс, всівшись біля столу і підперши голову руками. — Питання ось у чому: корисне для мене це чи ні?
Після довгих роздумів честолюбний столяр вирішив, що це для нього корисне, бо дає величезну владу над речами. Але треба було ще раз перевірити, наскільки велика сила цього живильного порошку. На столі стояло опудало папуги з синім, червоним та зеленим пір'ям. Столяр дістав пучку бурого порошку й посипав голову та спину опудала. Сталося диво. Порошок з легким шипінням задимів і став зникати. Його бурі дрібочки немов розтавали, всмоктуючись у папугову шкіру поміж, пір'ям. Опудало почало рухатися, підвело голову, озирнулося… Оживлений папуга змахнув крилами і, з різким криком, вилетів у відчинене вікно.
— Діє! — захоплено репетував. Урфін Джюс. — Діє!.. На чому спробувати б іще?
До стіни у вигляді прикраси були прибиті величезні оленячі роги, і Урфін щедро посипав їх животворним порошком.
— Побачимо, що з цього вийде, — посміхнувся столяр.
Чекати довелося недовго. Знову легенький димок над рогами, зникнення крупинок… Затріщали висмикнуті із стіни цвяхи, роги звалилися на підлогу і з дикою люттю накинулися на Урфіна Джюса.