— Ходімо негайно!
Рушили у такому порядку: попереду капрал вів провідника, міцно тримаючи його за руку, далі йшов взвод дуболомів, а за ними — намісник.
Через півгодини ходу вони звернули зі шляху на вузеньку стежку, по якій дуболоми мусили йти тільки по одному. Стежка і привела їх до річки, через яку була перекинута колода. Капрал пропустив провідника першим. За річкою стежка звертала праворуч і круто збігала на галяву, оточену деревами.
Колода була слизька, і червонопикий капрал обережно ступав по ній своїми дерев'янками, а Жуван перебіг швидко і спритно. За річкою капрал розтулив був рота, щоб гукнути зниклого провідника, та в цю хвилину із кущів зі свистом вилетіло ласо, петля схопила шию капрала й звалила його додолу.
Падаючи, капрал, випустив шаблю з рук і покотився по схилу. Тієї ж миті з-за дерев вискочили кілька Жуванів і потягли його у ліс. Щоб бриніння дзвіночків не виказало їх, Жувани скинули свої капелюхи, вирушаючи на небезпечну операцію. Все було зроблено так швидко й вправно, що капрал не встиг навіть скрикнути.
А в моряка Чарлі вже було в руках нове ласо. Як тільки зелений дуболом з'явився на галявині — новий змах ласо, і новий полонений у руках Жуванів…