Цей пейзаж надзвичайної краси вже був знайомий Тотошку й Еллі, але моряк Чарлі був від нього у невимовному захваті. Немало країн відвідав він, чимало бачив чудових місць, але такої краси йому ще не доводилося зустрічати.
Як і минулого разу, із-за дерев виринули такі кумедні й милі чоловічки, яких тільки можна собі уявити. Еллі упізнала Жуванів, вбраних у блакитні оксамитові каптани, вузенькі панталони й ботфорти. На головах у Жуванів були гостроверхі капелюхи з кришталевими кульками на маківці й дзвіночками під широкими крисами, що ніжно бриніли.
Жувани приязно усміхнулись Еллі, поставили долі свої капелюхи, щоб дзвіночки не заважали їм розмовляти, і старший з них почав:
— Вітаємо тебе і твого супутника у нашій країні, Феє Будиночка, що карає! Ми раді, що ти знову відвідала нас. Але на чому ти прилетіла цього разу?
— Я перейшла через гори пішки й дуже рада бачити вас знову, мої любі друзі!
Один із Жуванів недовірливо спитав: