Урфін пішов до пугача. Той сидів на сідалі, мружачи від денного світла жовті очі. Джюс розповів про своє лихо. Пугач довго гойдався на своїй жердинці, роздумуючи.
— Спробуй-но висушити їх на сонечку, — порадив він.
Урфін Джюс дрібно порубав кілька молодих пагонів, склав на залізне деко і виніс під гарячі сонячні промені.
— Побачимо, чи проростете ви тут! — злісно бурмотів він. — Якщо проростете, я піду звідси.
Рослини не проросли. Корінню не стало сили пройти крізь залізо. За кілька годин палюче сонце Чарівної країни перетворило зелену масу в рудий порошок.
— Все ж таки недаремно я годую Гуама, — сказав задоволений Урфін. — Мудрий птах…