Розгублена Еллі прибігла до дядька і лише тепер зрозуміла зміст його слів.
— Дядечку Чарлі, скоріше, скоріше звідси!
— Так, ти маєш рацію! Хто знає, скільки часу діятиме чарівна дія винограду? Треба поспішати!
Нашвидкуруч поскидавши деякі речі в рюкзаки, захопивши намет і не турбуючись про решту майна, подорожні залишили це страшне місце.
Тотошко весело стрибав, а ворона летіла попереду них, вказуючи шлях.
Коли мандрівники пройшли близько трьох миль і зачарованого каменя не стало видно, вони зупинились, з'їли ще кілька ягід винограду і з новими силами рушили вперед. Ще того самого дня вони пройшли половину відстані до гір.