— Так, так, так! — торжествував Урфін Джюс.
Він воював з бур'янами, немов із живими ворогами.
Коли розправу було закінчено, настала ніч, і стомлений Урфін пішов спати.
Наступного ранку він вийшов на ґанок, і волосся у нього на голові стало сторч від подиву.
І на салатній грядці, де зосталося коріння невідомих бур'янів, і на второваній стежці, куди столяр відтягнув зрубані стебла, всюди щільною стіною стояли високі рослини з яскраво-зеленим м'ясистим листям.
— Он як ви! — злісно заревів Урфін Джюс і кинувся у бій.