— Чим довше ми тут протримаємось, — сказав Чарлі, — тим імовірніше, що нас виручить якась щаслива випадковість. А тому затягнемо паски тугіше.
Наступний ранок не приніс ніяких змін. Знову марна спроба перехитрити камінь і смутне повернення до табору… Але Еллі здивувала поведінка ворони. Птах бився у клітці і кричав так виразно, немов хотів вимовити: «Відпустіть мене на волю!»
Дівчинка сказала:
— Дядечку Чарлі, давай випустимо ворону, навіщо вона, бідолашна, мучитиметься з нами!
— Бідолашна! — пробурчав моряк. — Завела, нас у біду, а сама хоче втекти!
— Але ж, дядечку Чарлі, не прикидайся таким жорстоким, ти ж бо добряк!