Чарлі раптом схопився за голову.
— А й справді! Так от воно що! Цей камінь не простий, а чарівний, і він справді притяг наш корабель. От клята чаклунка, ти і після загибелі шкодиш нам!.. — Чарлі погрозливо помахав у повітрі кулаком і виліз на вершечок скелі.
Праворуч, на кілька миль звідси, серед жовтих пісків пустелі вирізнялася темна пляма. Моряк дістав з кишені підзорну трубу, розсунув її, навів, угледівся. Рука його здригнулася: там стояв такий же величезний чорний камінь. Моряк усе зрозумів: Гінгема розмістила камені далеко один від одного, але наділила їх такою чарівною силою, що крізь цей заслін пробитися було неможливо…
— Але ні, ми ще поборемося з тобою, стара відьмо! — сказав Чарлі, зліз зі скелі і, нічого не кажучи дівчинці про те, що побачив, взявся до роботи. Він поставив намет, у якому Еллі, Тотошко і ворона знайшли захисток від спеки й піщаної бурі, а сам заходився ремонтувати візок.
ПОЛОНЕНІ ЧОРНОГО КАМЕНЯ
оли Чарлі закінчив, була вже ніч, над пустелею засвітились яскраві зорі. Тієї ночі Чарлі Блек не міг спати безтурботно, як завше. Він перекидався з боку на бік, міркуючи, як знешкодити останні чари старої Гінгеми, поки не задрімав. На світанку Еллі збудила його снідати.