Гудвін, який погладшав за час спокійного сидіння у своїй крамничці, довго й уважно розглядав малюнок, а потім з гордістю сказав:
— Певен, що цього листа додумався надіслати розумний мозок Страшила. А хто йому його дав? Я! Скажи-но по правді, Еллі, що я був не таким уже й поганим чарівником.
— Так, так, звичайно, — охоче погодилась Еллі і запитала:
— А ви не хочете вирушити з нами до Чарівної країни, щоб визволити Залізного Дроворуба й Страшила?
Це питання захопило Гудвіна зненацька, і він надовго замислився. Потім рішуче сказав:
— Ні, не хочу! Досить з мене чарівників, чарівниць і всіляких чарівних справ!