Коли Еллі закінчила; свою незвичну оповідь про те, як срібні черевички перенесли її й Тотошка додому, у Канзас, уражений моряк довго не міг опам'ятатися.
— Ну, дівчинко, клянусь усіма черепахами Куру-Кусу, твій вахтовий журнал заповнений незвичайними речами!
— А що таке вахтовий журнал?
— Це книга, до якої капітан щоденно занотовує все, що трапляється на кораблі і навколо нього. І хай втопить мене перший же шторм, якщо я тепер довірятиму отим нудним розумникам, котрі стверджують, ніби на світі немає чарівників і чудес! — захоплено вигукнув Чарлі. — Я віддав би десять років життя, аби побувати у тій чудовій країні!
Сміливий моряк дуже шкодував за чудодійними черевичками: адже вони могли перенести його до Чарівної країни, де на вічнозелених деревах у будь-яку пору року ростуть плоди незвичайного вигляду й смаку, де розмовляють тварини і птахи, де живуть милі й кумедні племена Жуванів, Мигунів та Балакунів, де люди на зріст трішки вищі за Еллі.
Розповідь про Чарівну країну і пов'язані з нею спогади засмутили Еллі. Вона зізналась дядькові Чарлі, що нудьгує за своїми друзями — Страшилом, Дроворубом і Левом, і їй сумно від того, що вона ніколи більш з ними не побачиться.