Врешті ця загадка незабаром розгадалась.
— Еллі, — покликала Анна, — привітайся з дядьком Чарлі!
Еллі ступила вперед і простягла руку, але Чарлі підхопив дівчинку на руки й поцілував.
— Ти пам'ятаєш мене, маленька? — спитав він. — Хоча навряд: тобі було всього три роки, коли я був у вас востаннє. Та мама, напевно, розповідала тобі про мене?!
Еллі поглянула на маму, не знаючи, що відповісти на це запитання. Зніяковіла Анна зізналась:
— Вибач, братику: коли до нас прийшов той лист про тебе, Еллі минуло всього п'ять років. Ми з чоловіком вирішили не засмучувати дівчинку такою страшною звісткою, тож нічого їй не сказали. Час минав, Еллі все рідше згадувала, що у неї є дядько Чарлі… а далі й зовсім забула про тебе.