— Бо така їжа годиться злим чаклунам по закону. Пам'ятаєш, як Гінгема сумлінно поїдала мишей і закушувала п'явками?
Урфін згадав і здригнувся: їжа старої чаклунки завжди викликала у нього огиду, і він під час сніданків та обідів Гінгеми під будь-яким приводом виходив з печери.
— Послухай, Гуамоко… Гуамоколатокінте, — улесливо сказав він, — а чи не можна обійтися без цього?
— Я тобі сказав, а далі твоя справа, — сухо закінчив розмову пугач.
Урфін, зітхнувши, зібрав деякі речі чаклунки, посадовив пугача на плече й пішов додому.
Зустрічні Жувани, забачивши похмурого Урфіна, злякано шарахали вбік.