Вже спорудили ремонтні майстерні, закінчували монтаж станції контролю за погодними умовами і складання літальних машин.
Невеликі, але швидкі вертольоти повинні були пересуватися ночами. Завдяки новій безшумній конструкції вони видавали в польоті сухий скрекіт, який буває лише під час змахів крил. Хто зверне в темряві увагу на крилаті неясні силуети, що скрекочуть у небі серед легких хмар? Вірогідніше, їх сприймуть за нічних птахів, що вилетіли на полювання.
Інколи за ходом робіт спостерігав сам Баан-Ну. Тоді Ільсор нечутно, мов тінь, простував за своїм паном: вчасно подавав записну книжку, олівця, шанобливо доповідав про стан справ, давав пояснення про деякі відступи від початкових планів. Так, за задумом Ільсора готували елітні майданчики для вертольотів. Це були зовсім прості й надійні споруди. Навіть не споруди. Звичайнісінькі круглі галявинки в лісі в вирубаними під корінь деревами. Посередині галявинки стояв вертоліт. Над ним натягували напівпрозору маскувальну плівку — на вигляд велику кольорову фотографію того місця, на якому вирубали дерева та кущі й будували майданчик. Плівка колихалася від найменшого подиху вітру, ще більше підсилюючи схожість зображення з живим лісом. Будь-якої миті вона легко складалася, розкриваючи вертоліт, досить було смикнути за шнур.
Маскувальна плівка захищала вертоліт від палючих променів сонця, а на випадок негоди могла б захистити і від дощу. Поряд в кожною злітною поляною стояв намет для пілотів, де вони могли випити склянку чаю між польотами.
Баан-Ну був задоволений Ільсором. Робота під керівництвом найрозумнішого і найслухнянішого арзака — в розпалі.
Менвіти, крім нагляду за арзаками, мали ще інші справи. Кожен ранок у них починався із зарядки. Вони бігали, стрибали, крутилися на турніках, гасали за м'ячем по галявинках, витоптуючи ніжну, шовковисту траву країни Гуррікапа та її чарівні квіти: білі, рожеві, голубі. Вони любили рівні змагання і влаштовували їх навіть тут, готуючись до війни із землянами. Одним з видів змагань, найулюбленішим, був для інопланетян конкурс м'язів. На ньому перемагали найтренованіші; хто мав найсильніші м'язи (які перекочувалися під шкірою, як кулі) і хто вмів керувати ними краще за інших.