І рука арзака сама собою розтулювалася, в скриньку з неї повільно скочувався прозорий зелений камінь.
Але так трапилося, що одного разу наглядач дав команду арзакові, який ще не вдав свій смарагд.
— Спустися, рабе, в шахту і захопи складаний стілець, — сказав він.
Замість того щоб спуститись у шахту, раб раптом озвався:
— Стілець може почекати і до завтра.
Слова арзака, що насмілився заперечити, впали на менвіта як сніг на голову; він навіть не знав, що сказати на це. Тим часом і декотрі інші арзаки, які не вдали смарагди, висловили згоду в відповіддю свого товариша, тоді як решта розгублено дивилася на них.