Залунала музика — це в зал увійшов королівський оркестр, а за ним — виблискуючи дорогоцінностями зайці-придворні. І дами, й кавалери були в білих рукавичках, поверх них були нанизані персні і браслети, — мабуть, така була тутешня мода.
Король представив Дороті своїм численним придворним, потім всі розсілися по місцях, і Король оголосив:
— З нагоди прибуття знатної гості, Принцеси Дороті, подруги Принцеси Озми, я вирішив влаштувати невеличкий концерт. Це наш королівський обов’язок, а також наше королівське задоволення. Першими виступають королівські акробати Скакуни-Вусуни.
Знову заграла музика, і на середину зали вибігли шість юних зайчиків, шерсть і вуса їх переливалися ніжним рожевим кольором. Зайчики станцювали джигу, показали кілька акробатичних номерів, а закінчили подвійним сальто-мортале. Публіка аплодувала. Задоволений Король повернувся до гості:
— Мило, чи не так? Я просто обожнюю рожевих зайців. Скакуни-Вусуни такі розумні. Може, Глінда погодиться залишити їх мені?
— Гадаєте, у вашій норі знайдеться місце для стількох зайчиків? — заперечила Дороті. — Адже там буде весь ваш гардероб, а ще й крісло з ліліями.
Король зітхнув і підвівся для оголошення наступного номера.