А несподіваний ворог, як відомо, є ворогом вдвічі небезпечнішим.
II. У ДЯДЬКА ГЕНРІ ПРОБЛЕМИ
Дороті Гейл разом зі своїми рідними — тіткою Ем і дядьком Генрі жила на маленькій фермі в Канзасі. Справи в них йшли не дуже добре: часта посуха знищувала всі посіви, а одного разу ураган навіть зруйнував їхній будиночок. Коштів на будівництво нового в них не було, і дядькові Генрі довелося закласти ферму, щоб розжитися хоч якимись грошима.
До цих негараздів додалися ще й проблеми зі здоров’ям: дядько Генрі так ослаб, що не міг уже працювати, як раніше. Щоправда, лікарі запевняли: для зміцнення організму потрібні не так пігулки, як морська подорож, тож він, взявши Дороті, відправився до Австралії, а це теж вартувало грошей, і чималих.
З кожним роком дядько Генрі ставав дедалі біднішим. Врожаю, вирощеного на фермі, ледь вистачало, щоб прогодувати сім’ю, і про сплату боргу годі було й мріяти. Дядько Генрі відкладав і відкладав виплату, поки, нарешті, господар банку не призначив остаточний термін сплати. У разі, якщо гроші не надійдуть на банківський рахунок до певного дня, ферма перейде до банкіра.
Дядько Генрі місця собі не знаходив від горя: як прожити без ферми? Як заробити на життя і де роздобути грошей на сплату боргу? І чому його спіткало таке горе? Адже він зовсім не нероба: цілими днями пропадає в полі, а тітка Ем із Дороті роблять всю домашню роботу, однак результат нульовий — грошей як не було, так і немає.
На вигляд Дороті була звичайною дівчинкою: веселою, рум’яною, з розумним і ясним поглядом. Але на відміну від інших дітей, вона за своє коротке життя встигла пережити безліч дивовижних пригод. І це було закономірно.