— Із сусідом. Тут, в озері, до якого я ходжу на водопій, живе Рак. Такого впертого рака я ще не зустрічала.
— І про що ж ви з ним сперечалися?
— Чого у світі більше — землі чи води. І уявіть собі — цей недоук стверджує, що води набагато більше і що без неї взагалі не прожити! Ось і сьогодні я кажу йому, що суходіл набагато важливіший, що на землі живуть різні звірі та люди, а у воді — всяка дрібнота на кшталт нього. Але він не вірить, він сміється з мене! Ви, я бачу, бувалі мандрівники і допоможете мені провчити цього невігласа.
— А де ж Рак? — запитала Дороті.
— Тут, неподалік, — відповіла Зебра. — Зачекайте хвилинку, я вмить доправлю його сюди.
Махнувши гривою, Зебра зникла, а через хвилину з’явилася знову. Упертюх-рак сидів у неї на шиї, вчепившись у гриву.
— Ось, сусід, дивись, це — мандрівники, вони об’їхали весь світ, всюди побували, не те що ти і я. Вони нас розсудять.