— Може, ти й маєш рацію, — скривився Король. — Але, гадаю, ці лиходії заберуть собі Озму й Дороті. Загалом вони непогані дівчата, і я не бажаю їм зла. Я б перетворив їх на статуетки, поставив на камінній полиці й нікого б до них не підпускав, сам би витирав з них пил — служниці в такій справі довіряти не можна, ще розіб’є.
— Я подбаю, Ваша Величносте, щоб дівчата дісталися вам, — втішив монарха Гуф. — А ви подбайте про підземний тунель.
— Ти маєш рацію, Гуфе, без мене ці нероби зовсім розлінилися, піду пришвидшу їх, — з цими словами Король Номів вискочив з печери і кулею помчав звивистим підземним ходом підганяти своїх підданих.
XIV. ЧАРІВНИК ПРАКТИКУЄ МАГІЮ
Куди тепер? — запитав Чарівник, коли екіпаж виїхав на головну дорогу.
— Спершу Озма радила нам заїхати до пустодзвонів, а потім до Залізного Лісоруба, — відповіла Дороті.
— Якщо Озма радила, то в мене немає заперечень, — погодився Чарівник. — А ти знаєш дорогу до пустодзвонів?