--==Страница 87==--

Пред Оглавл След

— Нарешті вони від мене відчепилися! — всміхнувся Хранитель часу. — Тепер у них все буде, як у людей. Боюсь тільки одного…

Але чого боявся мудрий Ружеро, він не договорив, бо поспішав на заняття з королем Арбусто.

Два королі, Ментахо і Арбусто, зустрілись, коли Ментахо відіспався, а Арбусто пройшов свій курс навчання. Обидва володарі прожили на світі вже літ по триста, але ще ні разу не зустрічались Кожного разу, коли засинав один, другий за рівнем розуму ще був немовлям. І ось вони зійшлися в тронній залі в присутності численних придворних Ї з цікавістю розглядали один одного.

— Добрий день ваша величносте! — промовив Ментахо: він був молодшим літ на тридцять.

— Добрий день, ваша величносте! — прошамкав Арбусто. — Дуже радий з вами познайомитись. Що не кажіть, ми родичі, хоча і не дуже близькі. Здається, ваш дідусь був троюрідним братом дядька моєї матері?

— Ні, це моя бабуся була внучатою племінницею тітки вашого батька… Та, зрештою навіщо нам розбиратись у таких тонкощах нехай риються в старих книгах літописці…

Пред Оглавл След