ТИСЯЧУ ЛІТ ТОМУ
аселення Чарівної країни дедалі збільшувалось, і настав час, коли в ній утворилось кілька держав. У державах, ясна річ, з'явились королі, а при королях придворні, багаточисельна прислуга. Потім королі створили армії, почали між собою сваритися через прикордонні володіння і влаштовували війни.
В одній з держав, на заході країни, тисячу літ тому володарював король Наранья. Володарював так довго, що його синові Бофару набридло чекати батькової смерті, і він надумав скинути батька з престолу. Звабними обіцянками принц їм фаро привернув на свій бік кілька тисяч прихильників, але вони нічого не встигли зробити. Змову розкрили. Принца Бофаро привели на суд батька. Той сидів на високому троні в оточенні придворних і грізно дивився на бліде обличчя за колотника.
— Чи визнаєш ти, мій негідний сину, що замишляв зло проти мене? — запитав король.
— Визнаю, — зухвало відповів принц, не опускаючи очей перед суворим поглядом батька.
— Можливо, ти хотів убити мене, щоб оволодіти престолом? — вів далі Наранья.