— Хіба ви ще сумніваєтесь?! — розлютилась Гінгема. — От я вам зараз! — Вона розкинула поли своєї чорної мантії і забурмотіла незрозумілі слова: Пікапу, трикапу, лорики, йорики турабо, фурабо, корики, морики.
Відразу ж подув сильний вітер, а на небі з'явились чорні хмари. Налякані Жувани впали на коліна і визнали владу Гінгеми.
— Я не втручатимуся у ваші справи — мовила чаклунка. — Сійте хліб розводьте курей та кроликів, але мені платіть данину: збирайте для мене жаб і мишей, п'явок і павуків — цими ласощами я харчуюся.
Жувани дуже боялися п'явок і жаб, але Гінгема була ще страшнішою, вони поплакали та й змирилися.
Гінгема вибрала для житла велику печеру, розвісила попід стелею в'язки мишей та жаб, закликала з лісу пугачів. Жували навіть близько не підходили до печери чаклунки.
Але їм потрібен був метал для кіс, серпів і плугів, а також коштовні камені для прикрас. Тому вони вели торгівлю із підземними рудокопами і в певні дні збирались біля Торгових воріт, очікуючи опівночі звуку дзвона.