оли усі підготовчі роботи завершилися, Белліно попросив королів зібратися на Велику Раду. За звичаєм, на такій Раді були присутні всі королі зі своїми сім'ями, їхні міністри та придворні.
Надзвичайно барвисто виглядав Круглий зал Веселкового палацу, де засідала Велика Рада. Яскраво освітлений гірляндами фосфоричних кульок, цей зал поділявся на сім секторів, кожен для придворного штату одного з королів. І яким же розмаїттям відрізнявся одяг підземних володарів та їхніх придворних!
В одному секторі сяяли пишнотою всі можливі відтінки зеленого кольору від найтемнішого до ніжно смарагдового. Другий вражав переливами червоного в чудових поєднаннях. А далі йшли суворі сині та фіолетові кольори, небесно-блакитний, сонячно-жовтий… Тут сама веселка поблідла б від заздрощів, якби спустилася з неба у цей величезний підземний зал.
Очі, втомлені від одноманітних бурих, коричневих, темно-червоних тонів, які переважали в природі Підземної країни, відпочивали й ніжилися на розкішному святі яскравих барв Мабуть, недаремно мудрий король Карвенто ще двісті років тому видав закон, який наказував вносити якомога більше кольорових барв у збіднену кольорову гаму підземелля. За наказом Карвенто стіни будинків, стовпи, які огороджували земельні ділянки, дороговкази фарбували в яскраві бірюзові, блакитні, перлинні відтінки.
Нарешті зайшов до зали останній король, який спізнився разом з дружиною і двома синами. Зібрання можна було розпочинати.
З дозволу короля Асфейо, який правив цього місяця слово взяв Хранитель часу Белліно. Він почав говорити про те скрутне становище, в якому перебуває країна. В ній давно вже не вистачає робочих рук з кожним роком надходить усе менше і менше податків, а через це доводиться обмежувати розкіш королівського палацу.