--==Страница 181==--

Пред Оглавл След

Фред заперечив:

— А що ж, так і сидітимемо до самої смерті? Ти стільки водилася з чарівниками і феями, а все одно в тебе того чаклунства ні на один цент, і тобі не відчаклувати Священне джерело!

— Я сподіваюся, коли королі збагнуть, що я не фея і нічого не можу зробити, вони нас відпустять.

— Чого захотіла! — насмішкувато промовив Фред. — Королі тупі й дурні, як дубові колоди.

— Як би там не було, я війни не допущу! — рішуче вигукнула Еллі. — Але все-таки я скажу королям, що горішні вимагають моєї видачі і погрожують війною. Може, це їх налякає.

— Спробуй! — погодився Фред.

Пред Оглавл След