Вона сказала це так голосно, що слова долинули до короля Ментахо і його супутників, і ті боязко позадкували.
— Тотошко, Арриго непомітно віднесе тебе під вбранням і, скориставшись базарною метушнею, випустить нагору. Ну, а там… Там, ти знатимеш, що робити.
— Та будь певна, — поважно відповів песик. — Тото нікого не підводив.
— Знаю, знаю, — всміхнулась Еллі. — Знову почав хвалитися. Потрапиш до Жуванів, вони тебе доставлять у Смарагдове місто, а потім Страшило зі своїми мудрими мізками придумає як нас виручити. — Еллі голосно закінчила: Бумбара, чуфара, скорики морики, пикапу, трикапу, лорики, йорики!.. — І тихо прошепотіла Фреду. — Це чарівні слова Вілліни, але я дуже сумніваюсь, що в мене вони подіють…
Еллі кілька разів обвела руками навколо голови, тричі тупнула ногою і рішуче попрямувала до переляканого натовпу глядачів.
— Ваша величносте! — врочисто звернулась вона до Ментахо. — Я зробила все, що могла. Результат може з'ясуватися тільки через тиждень. Але його може і не бути, — додала вона обережно, — якщо проти моїх чарів повстане сильний підземний дух, розгніваний безглуздим вчинком Руфа Білана.