— У нас одне бажання, — відповіла Еллі, — відпустіть нас нагору.
— Це неможливо — мовив Барбедо, — принаймні доти, поки ви не повернете нам Сонну воду.
— Тоді відправте нагору гінця, хай перекаже Страшилі, що ми тут.
— Ні, ми цього не зробимо, — посміхнувся король. — Якщо нагорі довідаються що ви тут, вас спробують визволити, і це може призвести до великих неприємностей.
Еллі й Фред похмуро мовчали. Барбедо благально вів своєї:
— Дорогенька феє, невже вам важко зробити маленьке-малесеньке чаклунство, коли ви здійснили стільки великих справ? Ви прилетіли із зовнішнього світу у Будиночку, що карає, і — крак! крак! — сіли на голову злій чарівниці Гінгемі. Ви перемогли могутню чаклунку Бастінду, володарку чарівних вовків і Летючих Мавп… ("Звичайно, про все це розбазікав королям бридкий Руф Білан", — подумала Еллі). І ви ще запевнятимете нас, що не в змозі повернути Сонну воду?