— Це було дуже добре, — казав Арриго приємним м'яким голосом. — Народ годував тільки один королівський двір, а шість інших мирно спочивали в утаємничених спальнях, і не було ніякого клопоту, крім того, щоб оберігати їх від ненажерливих мишей, а їхнє вбрання від молі…
— Ну а що, коли б їх з'їли миші? — лукаво запитала Еллі.
Літописець жахнувся:
— Що ви, що ви? Живих людей?! Вони ж були живі, хоч і спали чарівним сном.
Еллі задумалася, а потім запитала:
— Скажіть, шановний Арриго, а ваш народ не думає над тим, щоб скинути королів і жити без них?