Тотошко самовпевнено сказав:
— А я навчався б не гірше за вас, хлопчаків!
Тим часом річка, яка все міліла й міліла, раптом зовсім щезла. Видно було, як вода, вируючи, з шипінням утікала в грунт між камінням. Її стік в озеро був підземний.
Човен довелося покинути і йти пішки Діти рушили легкома, бо в них майже не залишилося речей. Кілька миль вони пройшли мовчки, пригнічені незвичайністю обставин, тільки Тотошко щось тихенько бурчав собі, напевно, щось обмірковував.
До міста було недалеко.
— Летить! Летить! — раптом заверещала Еллі, дивлячись угору.