Гаррі засміявся, але його майже ніхто не підтримав.
— Мабуть, жартує? — півголосом запитав він Персі.
— Не думаю, — відповів Персі, насупившись. — Дивно, бо він завжди пояснює, чому нам не можна кудись іти. Скажімо, кожен знає, що в лісі повно хижих звірів. Міг би принаймні старостам сказати.
— А тепер, перед тим як лягати спати, заспіваймо нашу шкільну пісню! — вигукнув Дамблдор. Гаррі помітив, що усмішки решти вчителів стали вельми штучні.
Дамблдор легенько струснув своєю чарівною паличкою, ніби зганяв з неї мух, і з краю палички вилетіла довжелезна золота стрічка, що знялася над столами і, звиваючись, мов змія, почала зображати собою слова.
— Кожен вибирає свою улюблену мелодію, — оголосив Дамблдор. — Ну, починаймо!
І школа загорлала:
Гоґвортс, Гоґвортс, гостроворсий Гоґвортс,