Рон узяв зелену горошинку, пильно на неї подивився і надкусив з одного боку.
— Бе-е-е! Бачиш? Капуста!
Вони добре розважилися, ласуючи горошком на кожен смак. Гаррі натрапив на грінки, кокосовий горіх, варену квасолю, полуницю, карі, траву, каву, сардину й навіть відважився надгризти краєчок дивної сірої горошинки, якої б ніколи не торкнувся Рон і яка виявилася перцем.
Краєвид за вікном ставав щораз дикішим. Зникли охайні лани й луки і натомість з'явилися ліси, звивисті річки й темно-зелені пагорби.
Хтось постукав, і до купе увійшов заплаканий кругловидий хлопець, якого Гаррі бачив на платформі номер дев'ять і три чверті.
— Перепрошую, — вибачився він, — ви не бачили мою жабку?
Коли вони заперечно похитали головами, він захлипав:
— Я загубив її! Вона завжди тікає від мене!