— Як вовк, — признався Гаррі, надкусивши гарбузовий пиріжок.
Рон дістав великий згорток і розгорнув його. Там були чотири сендвічі. Він узяв один зі словами:
— Завжди вона забуває, що я не люблю копченого.
— Міняємось, — запропонував Гаррі, простягаючи пиріжок. — Ну?
— Та ти не захочеш його їсти, він такий сухий, — заперечив Рон. — Знаєш, — квапливо додав він, — їй завжди не вистачає часу: адже нас аж п'ятеро.
— Давай, бери пиріжок, — наполягав Гаррі, який раніше ще ніколи нічим не ділився, бо, по суті, й не мав чим і з ким ділитися.
Яка втіха — сидіти з Роном і ласувати всіма купленими пиріжками та тістечками (про сендвічі вони й забули).
— Що це? — запитав Рона Гаррі, взявши пакетик із шоколадними жабками. — Це ж не справжні жаби, правда? — Він уже починав відчувати, що його ніщо не здивує.