— Зовсім не гидота. Покуштуй. Пахне персиками, а на смак як ситро. Тільки ще смачніша.
Карик оглянувся навсібіч. Коли б у цю мить ввійшов професор, у нього з Кариком, певно, відбулася б дуже неприємна розмова. Але в кабінеті була тільки Валя, тому Карик поспіхом одпив кілька ковтків і поставив склянку на попереднє місце.
— А й справді, смачно! —сказав він. — Тільки більше не пий, а то Іван Гермогенович помітить. Давай краще посидимо на вікні. Мабуть, скоро прийде Іван Гермогенович, і ми почнемо робити досліди.
— Гаразд, — зітхнула Валя і з жалем подивилась на склянку з такою смачною рідиною.
Діти вилізли на диван, що стояв біля столу, а з дивана перебралися на підвіконня.
Звісивши голови вниз, вони лежали, дригаючи ногами й розглядаючи згори далекий двір.
Внизу блукав кіт Анюта. Він був такий маленький, наче іграшковий.
— У-ух, як високо! — мовила Валя і плюнула вниз. — Ти б стрибнув?