Джек гавкнув іще раз.
— Ну, тоді шукай! Шукай, песику!
Джек одразу повеселішав. Він кинувся назад і знову привів професора і Шмідта до кабінету. Тут він, як і перше, стрибнув на підвіконня і почав голосно гавкати й скавчати, ніби запевняючи свого господаря, що діти вийшли з квартири у вікно.
Шмідт розсердився:
— Та що з тобою сьогодні, Джек? Чи не гадаєш ти, що діти стрибнули у двір з п’ятого поверху? Чи, може, хочеш сказати, що вони полетіли, як мухи чи бабки?
Професор швидко обернувся до фотографа, схопив його за руку.
— Що таке? Які мухи? Ні, ви розумієте, що ви говорите?
Фотограф розвів руками і зніяковіло усміхнувся.