— Не можна чіпати старе листя! — раптом закричала Чепуруля. — Це небезпечно! Це ж гниль! — вона збігла з ґанку, волочачи за собою ковдри. — Бактерії! — викрикувала вона. — Черви! Личинки! Гусінь! Не смійте його чіпати!
Гемуль незворушно продовжував орудувати граблями. Лише його зосереджене наївне обличчя наморщилося.
— Я хочу зробити приємність Мумі-татові, — буркнув він.
— Я знаю, про що кажу! — в голосі Чепурулі зазвучала погроза, вона підійшла ближче.
Мюмля глянула на обох.
«Старе листя? — подумала вона. — Які ж то диваки бувають на світі!..»