Рибак глянув на найнижчу шухляду комода. Він підвівся з-за столу й поволі підійшов до комода. Уся родина зацікавлено спостерігала за ним, надзвичайно дивуючись, що він не подякував за подарунки.
Почало сутеніти, лише маленький промінець призахідного сонця тріпотів високо у кроні яблуньки на стіні. Три свічки рівно горіли на торті.
Рибак побачив пташине гніздо, що усе ще лежало на комоді.
— Його місце у комині, — зауважив він суворим голосом. — Воно пролежало там багато років.
— Ми хотіли повісити гніздо за вікном, — виправдовувалася Мумі-мама. — Але не встигли прилаштувати там поличку…
Рибак стояв перед комодом, дивлячись на себе у дзеркалі, розглядаючи капелюха, подарованого Татом Мумі-троля, та своє невиразне зображення.