Рибак так перелякався, що миттю опинився за столом. Не встиг він і оком змигнути, як Мумі-мама налила йому кави, а хтось уже розпакував капелюха й одягнув йому на розпатлану голову.
Рибак навіть не ворухнувся, тільки намагався роздивитися капелюха знизу, а від кави відмовився.
— Що ж, спробуємо з пакуночком водоростей… — мовила Маленька Мю, простягаючи йому свій подарунок, загорнений у червоні листочки.
— Можеш сама це з’їсти, — ввічливо сказав Рибак, і усі навколо засміялися, зрадівши, що й Рибак може утнути щось дотепне.
За столом стало веселіше, родина дала спокій своєму гостеві, завівши невимушену розмову про шторм та острів, який помирився з морем і заснув.
Потроху Рибак оговтався, відсьорбнув кави й скривився мов середа на п’ятницю. Потім поклав до горнятка вісім шматочків цукру й вихилив усе одним ковтком. А тоді заходився розгортати пакунок від Мумі-троля. Там були подарунки, яких не взяла Морська лошичка: скельця, камінці, чотири мідні грузильця для вудки. Рибак довго дивився на грузильця і зрештою сказав: