— Звичайно, подаруй! — підтримав Тата Мумі-троль. — Ти ж маєш капелюха, якого тут полишив Наглядач маяка…
Мумі-тато кивнув і піднявся на маякову вежу, щоб пошукати за подарунковим папером. Він підняв порожню скриню, що лежала на газових бетонах, та так і завмер. Тато побачив на стіні вірша, якого раніше не помічав, вірша, написаного властивим для Наглядача маяка почерком — схожими на павучків закарлючками з великими проміжками між словами.
Третього жовтня,
— прочитав Мумі-тато, —
День моіх уродин,
Та з ким святкуватиму — я ж тут один.