— Цікаво… — озвалася Мумі-мама, — що зараз відбувається надворі?
— Це я тобі можу сказати, — відразу відгукнувся Тато. — Острів вкладається до сну. Обіцяю, що острів вкладеться до сну і засне майже одночасно з нами…
Мумі-мама тихенько засміялася, а тоді сказала замислено:
— Знаєте, увесь час, що ми тут живемо, мене не покидає відчуття, ніби ми вибралися на чергову виправу на природу. Усе якось не так, як звично. Ніби неділя ніколи не закінчується… Цікаво, таке відчуття — це погано?
Усі розгублено чекали.
— Розумієте, не можна усе життя прожити на пікніку, — немов вагаючись, вела Мама далі. — Усе має свій кінець. Я боюся, Що якогось дня відчую, ніби знову настав понеділок, і не певна, чи це буде правильно…