— Я розумію, — потішив малого тато. — Відчуття страшенно неприємне…
Вони попростували додому і з’їли всі смаколики, які ще зоставалися від десерту.
Чепуруля, котра вірила в катастрофи
Якось жила собі Чепуруля. Одного разу вона прала в морі свого клаптикового килимка, терла його щіткою й милом до блакитної оторочки по одному краю, а тоді чекала кожної сьомої хвилі, яка накочувалася саме вчасно, щоб змити мильне шумовиння. А потім терла до блакитної оторочки з іншого боку килимка. Сонце пригрівало їй спинку, вона стояла на своїх тонких ніжках у прозорій воді і терла тай терла.