Маленька Мю сиділа на сходах і співала одну зі своїх монотонних дощових пісень.
— Привіт! — гукнув Тато. — Я сердитий!
— Це добре, — схвально кивнула Мю. — Здається, ви знайшли собі відповідного ворога, а це відразу полегшує сприйняття навколишнього світу.
Мумі-тато жбурнув окуня на східці.
— Де Мама?
— Порпається у своєму новому садочку, — відповіла Маленька Мю. — Я віддам їй рибу…