— Ні, — відрубав рибак.
Тато сів на камінь, підшукуючи слова, з яких можна було б почати розмову. Йому ще ніколи не доводилося зустрічати такого невелемовного співрозмовника. Тато почувався якось непевно, наче не в своїй тарілці.
— Тут, мабуть, трохи самотньо узимку? — почав він, але відповіді, ясна річ, не одержав, тож вирішив зробити ще одну спробу: — Але тоді ви були удвох… Який він, цей наглядач маяка?
Рибак щось пробурмотів і неспокійно зачовгав на лавці човна.
— Балакучий? Може, розповідав щось про себе?
— Усі вони такі, — раптом озвався рибак. — Люблять розповідати про себе… Він завжди розповідав лише про себе. Але я, мабуть, не дуже уважно слухав, бо все забув.