Мумі-мама зробила якийсь невизначений жест, що міг би означати запаси вівсянки та водночас і те, що все це не має надто великого значення.
І тут Мумі-тато знайшов єдиний правильний вихід із ситуації — він зняв зі стіни спінінг і натягнув на вуха капелюх наглядача маяка. У гордовитій мовчанці він вибрав свою найгарнішу блешню.
Родина шанобливо чекала, а краплі зі стелі цяпотіли і булькали.
— Я трохи порибалю, — незворушно повідомив Тато. — Саме зараз пора на щуку…
Північно-східний вітер видихнувся і вже не мав колишньої сили, однак рівень води залишався високим.