— Ні-ні, — розвів лапами Мумі-тато, — його створило море! Могутні шторми накинулися на острів, заповнили провалля і накотили каміння, аж доки тут утворилося бездонне озеро.
— Може, у ньому водиться риба? — висловив свої сподівання Мумі-троль.
— Дуже ймовірно, — підхопив Тато. — А якщо водиться, то колосальних розмірів. Уявіть собі велетенську щуку, яка живе там уже сотню літ і з кожним роком стає дедалі товстішою і лютішою…
— От тобі й маєш! — скрикнула Маленька Мю, аж не тямлячись від захоплення. — Може, я закину вудочку і спробую її упіймати?
— Це не дитяча справа! — заперечив Мумі-тато. — Ні, «чорні ока» — лише для татів! Не підходьте надто близько до краю! Бачите, яке це нечувано небезпечне місце! Я проведу надзвичайно скрупульозні дослідження, але не зараз. На черзі побудова причалу і коптильні для вугрів та щук вагою понад сім кілограмів. Треба розставити кілки для неводів та змайструвати вершу, доки не пішов дощ…
— І якусь ринву під дахом, щоб дощівка стікала, — докинула Мумі-мама. — Питна вода скінчиться за кілька днів.