Мудрик зрозумів, що той ревіти буде довго. Тому дав спокій малому і поповз далі канавою.
Він цілком втратив з очей ворожі позиції, навіть уже й не знав, які вони і де.
Мудрик почувався покинутим напризволяще і гнівно думав, сам у собі розпалюючи лють: «Ліпше би не існувало молодших братиків! Хай би народжувалися одразу великими або ж зовсім не приходили на світ! Вони нічого не тямлять у війні! Їх треба тримати у скрині, доки порозумнішають».
У канаві хлюпало, тож Мудрик звівся да ноги і побрів калюжею. То була велика і дуже довга канава. Мудрик постановив собі відкрити Південний полюс, тож рушив далі. Він ішов страшенно довго, неймовірно втомився, їжа та вода давно скінчилися, до того ж, його покусав білий ведмідь.
Нарешті канава урвалася, і Мудрик одержав Південний полюс у своє цілковите володіння.