— Може, ключ під сходами? — озвався Мумі-троль.
— Там його теж немає.
— А тепер помовчте, — попросив Мумі-тато. — Ані слова… Мені треба подумати.
Він видряпався на вершину гори і сів, повернувшись носом до моря.
Рівно й спокійно пролетів понад островом південно-західний вітер, потепліло. То був дуже сприятливий день, досконалий день для того, щоб прийняти маяк у своє володіння. Татові аж смоктало в животі від розчарування, він ніяк не міг позбирати докупи свої думки. Ключ може висіти на цвяшку або лежати під сходами — інших місць не буває. Навколо все було гладке і голе, ні тобі причілка над дверима, ані підвіконня, ані пласких каменів перед сходами.
Татові думки втомилися, він весь час усвідомлював, що родина у нього за спиною, затамувавши подих, чекає на його рішення. Зрештою, він гукнув через плече: