Лише стежина була такою ж маленькою та невпевненою, як вона сама.
Родина Мумі-тролів обережно дряпалася поміж скелями, всі одночасно досягли вершини, де, чекаючи на них, стояв на своїх важких бетонних ногах маяк.
— Ласкаво просимо додому! — урочисто проголосив Мумі-тато.
Погляди дряпалися угору, щораз вище. Маяк губився у високості, він був велетенський та цілком білий — неймовірне видовище! Ген угорі з запаморочливою швидкістю металася туди й сюди хмаринка наляканих ластівок.
— Мені млосно, — ледь чутно пролепетала Мумі-мама.
Мумі-троль глянув на Тата. Тато урочисто піднявся східцями і простягнув лапу до дверей.