— Поглянь на нашу «Пригоду», — мовив він. — Човен уночі — це дивовижне видовище! Саме так слід починати нове життя — сяйво штормового ліхтаря на верхівці щогли, берегова лінія, що зникає за спиною у темряві, увесь світ, що поринув у сон. Подорож уночі — найпрекрасніша в світі.
— Твоя правда, — погодилася Мумі-мама. — День найліпше пасує для прогулянок, а подорожувати треба уночі.
Мама дуже втомилася, пакуючи домашній скарб та непокоячись, чи не забули чогось важливого. Речей видавалося багато, доки вони стояли на мостинах причалу, але Мама добре знала, як мало їх виявиться після розпакування. Щоб правильно прожити один-єдиний день, родині потрібно усього страшенно багато.
Але зараз, звісно, все по-іншому. Цієї миті правильним було те, що вони почали з самого початку, а Тато роздобув усе необхідне, турбувався про них, захищав… Мабуть, дотепер усе йшло занадто добре. «Дивно, — думала Мама, — що тим, кому добре живеться, властиво сумувати й дратуватися. Але є так, як є. Тож ліпше почати з іншого краю…»
— Уже достатньо стемніло, як гадаєш? — запитала Мама. — Твій ліхтар має дуже гарний вигляд на тлі неба. Може, час відпливати?